Ukrainian Bible

Acts 6

Acts

Return to Index

Chapter 7

1

 ¶ Запитав тоді первосвященик: Чи це так? 


2

 Степан же промовив: Послухайте, мужі-браття й отці! Бог слави з'явивсь Авраамові, отцеві нашому, як він у Месопотамії був, перше ніж оселився в Харані, 


3

 і промовив до нього: Вийди із своєї землі та від роду свого, та й піди до землі, що тобі покажу. 


4

 Тоді він вийшов із землі халдейської, та й оселився в Харані. А звідти, як умер йому батько, Він переселив його в землю оцю, що на ній ви живете тепер. 


5

 Та спадщини на ній Він не дав йому навіть на крок, але обіцяв дати її на володіння йому й його родові по нім, хоч дитини не мав він. 


6

 І сказав Бог отак, що насіння його буде приходьком у краї чужому, і поневолять його, і будуть гнобити чотириста років. 


7

 Але Я сказав Бог буду судити народ, що його поневолить. Опісля ж вони вийдуть, і будуть служити Мені на цім місці. 


8

 І дав Він йому заповіта обрізання. І породив так Ісака, і восьмого дня він обрізав його. А Ісак породив Якова, а Яків дванадцятьох патріярхів. 


9

 А ті патріярхи позаздрили Йосипові, і продали його до Єгипту. Але Бог був із ним, 


10

 і його визволив від усіх його утисків, і дав йому благодать та мудрість перед фараоном, царем єгипетським, а він настановив його за правителя над Єгиптом та всім своїм домом. 


11

 А як голод прийшов на всю землю єгипетську та ханаанську, та велика біда, то поживи тоді не знаходили наші батьки. 


12

 Коли ж Яків зачув, що в Єгипті є збіжжя, то послав батьків наших уперше. 


13

 А як удруге послав, то був пізнаний Йосип братами своїми, і фараонові знаний став Йосипів рід. 


14

 Тоді Йосип послав, щоб покликати Якова, батька свого, та всю родину свою сімдесят і п'ять душ. 


15

 І подався Яків в Єгипет, та й умер там він сам та наші батьки. 


16

 І їх перенесли в Сихем, і поклали до гробу, що Авраам був купив за ціну срібла від синів Еммора Сихемового. 


17

 ¶ А коли наближавсь час обітниці, що нею Бог клявсь Авраамові, розрісся народ і намножився в Єгипті, 


18

 аж поки настав інший цар ув Єгипті, що не знав уже Йосипа. 


19

 Він хитро наш люд обманив, і силою змушував наших отців викидати дітей своїх, щоб вони не лишались живі. 


20

 Того часу родився Мойсей, і гарний він був перед Богом. Він годований був у домі батька свойого три місяці. 


21

 А коли він був викинений, то дочка фараона забрала його, та й за сина собі його викохала. 


22

 І Мойсей був навчений всієї премудрости єгипетської, і був міцний у словах та в ділах своїх. 


23

 А коли йому сповнилося сорок років, йому спало на серце відвідати братів своїх, синів Ізраїлевих. 


24

 Як угледів же він, що одному з них діється кривда, заступився, і відомстив за окривдженого, убивши єгиптянина. 


25

 Він же думав, що брати розуміють, що рукою його Бог дає їм визволення, та не зрозуміли вони. 


26

 А наступного дня, як сварились вони, він з'явився й хотів погодити їх, кажучи: Люди, ви браття, чого один одного кривдите? 


27

 А той, що ближнього кривдив, його відіпхнув та сказав: Хто наставив над нами тебе за старшого й суддю? 


28

 Чи хочеш убити й мене, як учора вбив ти єгиптянина? 


29

 І втік Мойсей через слово оце, і стався приходьком у землі мадіямській, де зродив двох синів. 


30

 ¶ А коли сорок років проминуло, то з'явивсь йому Ангол Господній у полум'ї куща огняного в пустині Сінайської гори. 


31

 А Мойсей, як побачив, дивувався з видіння. А коли підійшов, щоб розглянути, був голос Господній до нього: 


32

 Я Бог отців твоїх, Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів! І затрусився Мойсей, і не відваживсь поглянути... 


33

 І промовив до нього Господь: Скинь взуття з своїх ніг, бо те місце, на якому стоїш, то святая земля! 


34

 Добре бачив Я утиск народу Свого, що в Єгипті, і стогін його Я почув, і зійшов, щоб їх визволити. Тепер ось іди, Я пошлю до Єгипту тебе. 


35

 Цього Мойсея, що його відцурались вони, сказавши: Хто наставив тебе за старшого й суддю, цього Бог через Ангола, якому з'явився в кущі, послав за старшого й визвольника. 


36

 Він їх вивів, чуда й знамена вчинивши в землі єгипетській, і на Червоному морі, і сорок років у пустині. 


37

 Це той Мойсей, що прорік Ізраїлевим синам: Господь Бог вам підійме Пророка від ваших братів, як мене, Його слухайте! 


38

 Це той, що в пустині на зборах був з Анголом, який промовляв йому на Сінайській горі, та з отцями нашими, і що прийняв він живі слова, щоб їх нам передати; 


39

 що його не хотіли отці наші слухати, але відіпхнули, і звернулися серцем своїм до Єгипту, 


40

 промовивши до Аарона: Зроби нам богів, які йшли б перед нами, бо не знаємо, що сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас із краю єгипетського... 


41

 І зробили вони тими днями теля, і бовванові жертви приносили та веселилися з діл своїх рук. 


42

 ¶ Але Бог відвернувся від них, і попустив їх вклонятися силі небесній, як написано в книзі Пророків: Чи заколення й жертви Мені ви приносили сорок років у пустині, о доме Ізраїлів? 


43

 Ви ж носили намета Молохового, і зорю вашого бога Ромфана, зображення, що їх ви зробили, щоб вклонятися їм... Через те запроваджу вас аж за Вавилон! 


44

 У наших отців на пустині була скинія свідоцтва, як Той ізвелів, Хто Мойсею казав, щоб зробив її за зразком, якого він бачив. 


45

 Її наші отці й узяли, і внесли з Ісусом у землю народів, яких вигнав Бог з-перед обличчя наших отців, аж до часу Давида. 


46

 Він у Бога знайшов благодать, і просив, щоб оселю знайти для Бога Якова. 


47

 І Соломон збудував Йому дім. 


48

 Але не в рукотворнім Всевишній живе, як говорить пророк: 


49

 Мені небо престол, а земля то підніжок ногам Моїм! Який Мені дім ви збудуєте, говорить Господь, або місце яке для Мого відпочинку? 


50

 Хіба не рука Моя все це створила?... 


51

 ¶ О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви завжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви! 


52

 Котрого з пророків батьки ваші не переслідували? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками, 


53

 ви, що Закона одержали через зарядження Анголів, та не зберігали його!... 


54

 ¶ Як зачули ж оце, вони запалилися гнівом у серцях своїх, і скреготали зубами на нього... 


55

 А Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв, 


56

 і промовив: Ось я бачу відчинене небо, і Сина Людського, що по Божій правиці стоїть!... 


57

 Та вони гучним голосом стали кричати та вуха собі затуляти, та й кинулися однодушно на нього!... 


58

 І за місто вони його вивели, і зачали побивати камінням його. А свідки плащі свої склали в ногах юнака, який звався Савлом. 


59

 І побивали камінням Степана, що молився й казав: Господи Ісусе, прийми духа мого!... 


60

 Упавши ж навколішки, скрикнув голосом гучним: Не залічи їм, о Господи, цього гріха! І, промовивши це, він спочив... 


Acts 8

 

 

 

HTMLBible Software - Public Domain Software by johnhurt.com

 


Other Items are Available At These Sites: